Якось свекруха зайшла в гості, як завжди без попередження.І зразу заявила, що їй на життя не вистачає, мовляв, третій місяць комуналку не платить.І їй було наплювати, що обидві внучки хворіють прямо зараз. Я більше не могла це слухати та сказала їй, що думаю.

У нас з чоловіком невелика двокімнатна квартира. Вона дісталася мені від бабусі. Спочатку батьки здавали її, але, коли я вийшла заміж, вирішили віддати її нам. У нас двоє дітей, 6 і 2 роки. З того моменту, коли я вийшла в декрет, працювала, може, пів року всього. Потрібно бути з дітьми, на батьків же не будеш залишати постійно.

Втім, вони завжди із задоволенням забирають обох на вихідні, щоб ми з чоловіком могли трохи відпочити. Та й грошима завжди нам допоможуть, розуміють, що чоловік зараз сам на себе все тягне. Але ось свекруха поводиться зовсім інакше. Я не те щоб проти, просто є з чим порівняти.

Вона одна живе в трикімнатній квартирі, платить шалені як для пенсіонерки гроші за тарифами і водночас ні в чому собі не відмовляє. Вона мало цікавиться нашим життям, але більше стурбована тим, щоб син вчасно підкинув їй якусь тисячу-другу на ці комунальні.

Чоловік не раз пропонував їй позбутися від цієї великої квартири, продати, переїхати в однокімнатну, а різницю покласти на депозит. Так можна було б покривати витрати, тим більше вони були б значно менше. Ми не просимо її входити в наше становище, але вона могла б повністю себе забезпечити. Але ні, ні в яку.

В один прекрасний момент вона, як завжди, прийшла в гості (попереджати про прихід не в її правилах: нехай хоч смерч, вона прийде, коли вважатиме за потрібне) і стала розповідати, як їй погано живеться і що за комуналку вона вже три місяці не платила. Хоча, наскільки я пам’ятаю, чоловік не так давно давав їй гроші.

І їй було наплювати, що обидві внучки хворіють прямо зараз, їм потрібні медикаменти, що я в милі, тому що потрібно стежити за обома та й чоловіка зібрати-нагодувати. Їй наплювати, що у нас теж комунальні, що кредит на машину, що у нас, в кінці кінців, своє життя і що ми не їмо червону ікру ложками, а у нас банально пюре і оселедець бувають на вечерю.

Власне, я це все їй і видала. Свекруха, звичайно, образилася. Заявила, що я егоїстка і взагалі її ненавиджу, а вона нічого поганого не зробила. Розгорнулася, пішла, а потім ще і чоловікові поскаржилася. Він зі мною вже тиждень не розмовляє. Я і сама на нього надулася, бо він узяв і зі своєї кишені мамині рахунки оплатив.

Коли я питаю, мовляв, що щодо його дочок, тільки бурчить і відмахується. Гаразд, подується і відтане. Зате вчора бачила свекруху в супермаркеті, вона живе не так далеко від нас. Що ж у неї в продуктовому кошику? Круасани, червона рибка, сир дор блю і пармезан, шматочок балику. Проти моїх сардельок, молока, яєць, вівсянки та картоплі з рибою. Подяка від свекрухи.