Як з’ясувалося, щастя Іри не було тривким. Бізнес, який провадили батьки її чоловіка, прогорів. Статки родини різко зменшилися. Микола, який звик до розкоші, не міг ніяк влаштуватися на роботу. Фізично він ніколи не працював. Можливо, саме це стало причиною запоїв. А потім ще й почав захоплюватися гральними автоматами. В рух пішло навіть нажите майно. Іра не могла його спинити. Батьки також були безсилі

Марта швидко впоралася з хатньою роботою, зготувала вечерю і вирішила трохи прогулятися. Йшла улюбленою стежкою, що вела до міського озера.

Несподівано її зупинила старенька жінка.

-Доброго дня! Як справи в тебе? – запитала незнайомка.

-Чудово! – звично відповіла Марта і уважно глянула на жінку, яку стріла. І аж тепер впізнала в ній свою колишню однокласницю Іру.

-Так, це я! Змінилася… Знаю. Життя моє не з медом.

І жінка почала розповідати про своє життя.

Загалом життя цих двох жінок свого часу болісно перетнулися. Марта зустрічалася і кохала Миколу. Мріяла про заміжжя з ним. Можливо, все б так і склалося, коли б не Іра. Так, свого часу вона перейшла Марті дорогу. Вона болісно зранила її.

Іра була вродливицею – і станом вдалася, і личком. Перед такою важко встояти. Марта сумнівалася, що в неї були почуття до Миколи. Швидше спрацювали заздрощі або бажання відчути свої жіночі чари.

Так, вона зуміла відбити Миколу і незадовго вийшла за нього заміж.

Після цього випадку вони більше ніколи не стрічалися. Іра взагалі зникла кудись – ніхто її не бачив і не чув нічого про неї.

І ось вони – колишні суперниці, так несподівано зустрілися. – Де ж ділася її краса? – подумки запитала Марта. Бо й справді перед нею стояла втомлена життям жінка, з синцями під очима і згаслим поглядом.

Як з’ясувалося, щастя Іри не було тривким. Бізнес, який провадили батьки її чоловіка, прогорів. Статки родини різко зменшилися. Микола, який звик до розкоші, не міг ніяк влаштуватися на роботу. Фізично він ніколи не працював. Можливо, саме це стало причиною запоїв. А потім ще й почав захоплюватися гральними автоматами. В рух пішло навіть нажите майно. Іра не могла його спинити. Батьки також були безсилі.

Такий спосіб життя, мабуть, озлобив чоловіка, відібрав від нього щось людське. Микола став агресивним. Міг спокійно підняти на Іру руки. Не раз вона тікала вночі до своїх батьків через агресію чоловіка. Але там було надто тісно – жив брат зі своєю сім’єю. Тому Іра змушена була повертатися до Миколи…

Можливо, Іра ще б довго виливала свій біль, своє нещастя, але Марта різко зупинила її, побажала всього хорошого і направилася своєю дорогою.

Вона вважала, що в цьому випадку спрацював закон бумеранга. Адже свого часу вона дуже зранила її, коли відняла її коханого. А зараз пожинає плоди того, що витворила.

Марті не було шкода Іри. Хоча вона допускала також, що тоді, можливо, її спас Ангел-охоронець. Хто його зна?

А вона зараз щаслива. Бо її чоловік не п’є. Тим паче не піднімає руку. Він любить її і береже. А ще вона має двох гарненьких діточок і достаток. Хіба цього мало для щастя?