Я думала, що застукала чоловіка з коханкою, але вийшов конфуз

Загалом у мене запальний характер – спалахую наче сірник. Я знаю про таку ваду, але поки що мені не вдається цього позбутися. Через таку мою властивість вже не один раз мала неприємність. Так було і цього разу.

Я працюю важко і десять годин. Випікаю булки в пекарні. Додому приходжу вже без задніх ніг. Добре, що чоловік з розумінням ставиться до цього. Вже звик, що я приходжу додому і одразу завалююся в ліжко, за пів хвилини вже сплю.

Навіть жартувати з того приводу стала:

-Через мою зайнятість ти ще не завів собі коханку?

-Егеж, завів, – віджартовувався він.

Загалом у мене чоловік дуже хороший. Поки я на роботі, він встигає приготувати їсти, прибрати в хаті, закупити продукти.

Якось з роботи повернулася трохи швидше. Відчинила двері в квартиру, а під ногами чужі жіночі туфлі стоять.

Мене аж викрутило з середини. «Ач, думаю, який паршивець. Все-таки завів собі любаску».

І тут чую жіночий голос з кухні:

-Олег, ти куди пішов?

Я без вагань вскакую в кухню і бачу двадцятирічну дівчину, яка п’є каву. Без вагань вчіпаюся їй у волосся і тягну до порога:

-Ти, шльондра! Надумала мого чоловіка відбити. Я тобі покажу кохання. Зараз юзом полетиш сходами донизу, щоб знала як за чужими хлопами волочитися…

Не встигнувши завершити свого монологу, ненароком зачіпаю рукою скатертину, яка сповзає на підлогу. Слідом летить горнятко з кавою і щойно запарений напій тікає по оголених ногах дівчини.

На цей момент в кухні з’являється мій чоловік і з криком «Що ж ти робиш!?» починає нас розчіпати.

Я відпускаю дівчину і несподівано навіть для самої себе з розмаху даю ляпаса своєму чоловікові – аж лишився відбиток всієї моєї долоні. Я кричу на все горло:

-Ти – зрадник, брехун, бабник! Я ненавиджу тебе. Ти… ти… – і захлинаюся від люті.

Врешті від безсилля починаю плакати. Чоловік намагається мені щось пояснити, але я не чую. Врешті до свідомості долітають його слова:

– Люда, заспокойся! Це ж моя сестра!

– Сестра! Яка сестра!? Брехун ти!

– Сядь, вислухай мене, – благав чоловік.

– У тебе нема сестри! – кричу я.

– Це двоюрідна сестра Олеся. Живе в селі. Приїхала на обстеження. Вона заміжня. Хотіла зупинитися в подруги, але вона за межами міста – зараз у відпустці. Тому заїхала несподівано до нас. Я не встиг тебе попередити. Вибач.

Я дивилася, то на дівчину, то на чоловіка. Всередині мене було сум’яття. Не знала, як вийти з тієї ситуації.

Врешті втрутилася дівчина:

-Так! Це правда!

Мені стало дуже соромно за свою поведінку. Я вибачилася і пішла готувати вечерю.

З того часу збігло багато років. Чоловік досі жартує з того приводу, і ми сміємося разом. Після того випадку я навчилася трохи керувати собою.