Я дізнаюся про те, що чоловік мені зрадив. Він і закохався. Та так, що зібрав речі і вирішив залишити сім’ю. Чоловік, стримав слово, переписав свою частку квартири на дітей, намагається їх виховувати, все їм купує. Його співмешканка пише мені в соцмережах, просячи забрати синів з їх квартири.Я готова йому все пробачити, лиш би він повернувся до мене.

В повній довірі та взаєморозумінні ми з чоловіком прожили 10 років. Взяли квартиру, у нас двоє дітей. Старшому синові – 6 років, молодшому всього 1,5 року.

Колись ми з Анатолієм познайомилися на роботі, закохалися. У мене це були перші серйозні стосунки. У чоловіка ж було дуже багато подруг, знайомих, з якими він спілкувався, але в підсумку він вибрав мене і я була щаслива.

Після одруження чоловік став дуже сімейний. Все в будинок, все в сім’ю. Ніколи нічого не приховував. Дітей наших обожнює, як і вони його. З батька буквально не злазять, коли він удома. Ми ж, як і всі сімейні пари, іноді не виявляли належного розуміння один до одного, спали в різних кімнатах. Іноді не розмовляли тижнями. Але в основному, вміли домовлятися між собою.

І тут, як грім серед ясного неба, я дізнаюся про те, що він мене зрадив. При чому, дізнаюся від нього самого. Виявляється, до нього на роботу прийшла нова секретарка Олена. Чуйна, добра і розуміюча дівчина. Підтримувала його і вислуховувала. Він і закохався. Та так, що зібрав речі і вирішив залишити сім’ю.

Я, звичайно, була ошелешена, тому що від свого чоловіка я такого не чекала. І, хоча, він говорив, що у них нічого не було, він переїжджає до неї і хоче розлучення. Я намагалася зупинити його, благала не кидати мене і дітей, просила дати шанс.

Але він просто пішов, залишивши ключі від квартири і кинувши мені фразу про те, що залишає квартиру мені і дітям. Що йому нічого не потрібно, і я можу не хвилюватися.

Я неодноразово намагалася з ним поговорити, повернути його додому. Дзвонила, писала, благала. Діти дуже сумували за батьком і постійно запитували мене, коли він повернеться. Мені доводилося випрошувати у чоловіка гроші на їжу, адже декретні у мене невеликі. Хоча, мама допомагала, але з двома дітьми одній було нелегко.

Тим часом чоловік подав на розлучення. Я не вірила, що все це відбувається зі мною. Зустріла цю дівчинку, до якої він переїхав, вирішила з нею поговорити.

Вона і слухати мене не захотіла. Сказала, що я стара і товста. А вона на 8 років молодша за мене і без обтяжень у вигляді дітей. Сказала, що вона може дати йому набагато більше, ніж я зі своїм набридливим побутом. Вона саме те, що треба Анатолію, не те, що я. І, нібито, це все зі слів чоловіка.

Я зрозуміла, що всі спроби повернути чоловіка безглузді. Родичі підтримували мене. Вони так само намагалися розмовляти з ним, переконати. Все було марно. Розлучення я йому дала. Але при цьому подала на аліменти. І сама вирішила вийти на роботу, віддавши молодшого сина в садок.

Чоловік дуже любить дітей, тому я, посилаючись на те, що зараз зовсім одна і без допомоги (до того ж виходжу на роботу), стала часто відправляти синів до нього. Йому не подобалося те, що я подала на аліменти. Він весь час говорив, що зараз йому самому ледь вистачає на життя.

А недавно, я дізналася, що він заборгував комусь велику суму грошей, так що шукає підробітку. Його співмешканка пише мені в соцмережах, просячи забрати синів з їх квартири. Каже, що вони заважають їм жити. Але мені все одно. Це не тільки мої діти.

Чоловік, до речі, стримав слово, переписав свою частку квартири на дітей, намагається їх виховувати, все їм купує. Я намагаюся налагодити з ним контакт, але поки що все марно.

Вірю, що рано чи пізно Олена зникне з його життя, і він повернеться додому до родини. Ми занадто багато пройшли, стільки років разом. Я готова йому все пробачити, лиш би він повернувся до мене.