Виставляю своїх свекрів і чоловіка на вулицю і мені не соромно

Заміж я вийшла п’ять років тому. Оселилися в моїй двокімнатній квартирі. Його батьки жили в селі. За натурою були дуже працьовитими. Але настав час, коли їм було вже важко працювати на селі і їздити до них було далеченько, тож вирішила їх забрати до себе. Свого часу від бабусі успадкувала однокімнатну квартиру, яка тривалий час здавала. Про це помешкання мій чоловік нічого не знав. Це був мій додатковий дохід, який могла використовувати за власним бажанням. Зараз я цю квартиру віддала своїм свекрам.

І все б було добре, коли б не дізналася про те, що мій чоловік мене постійно зраджує. І ця тема сплила для мене зненацька і вдарила наче обухом по голові.

Ввечері я відверто запитала чоловіка, що він собі думає з того приводу і як він планує жити далі. Чоловік, вочевидь, був вже готовий до цієї теми, тому спокійно відповів, що він справді заплутався в стосунках і не може визначитися, хто йому ближчий – я чи вона? Його відповідь ще більше вдарила мене. Зрозуміла, що весь цей час прожила з негідником, який використовував мене в своїх цілях. А зараз він, бачте, шукає вигідніший варіант. Я не товар, щоб мене вибирали.

Моя відповідь була однозначною, хай пакує чемодан і йде, куди душа бажає. Я більше не хочу його знати. Він, бачте, вибір зробити не може. Я зробила вибір за нього.

Він, вочевидь, чекав, що я буду впрошувати його, плакати за ним. Але я не готова була простити його зради.

Мій чоловік пішов. Сказав, що житиме разом зі своїми батьками. Мій «екскоханий» не врахував, що це також моя квартира, яку я оплачую зі своєї кишені. Непогано вирішив пристосуватися. Може, ще й свою даму туди приведе? Адже до неї аж ніяк, бо живе в однокімнатній з двома діточками. Куди йому ще туди.

До його батьків я ставилася дуже добре. Між іншим, вони до мене також. Але коли така справа, то чого це я маю власну квартиру дарувати чужим людям. Повідомила їм про ситуацію і моє рішення, попросила висилитися до місяця часу. Вони були шоковані, бо вже встигли власний будиночок в селі продати. А я про це й нічого не знала! Де ж гроші ділися від продажу? Чому я досі за них сплачую комунальні послуги? Невже син і тут встиг скористатися вміло ситуацією. Такий стан речей ще більше додав мені азарту, що я поступаю правильно. Хай тепер їхній синочок поклопочеться, як тут викрутитися зі ситуації. Мене це не цікавить. Врешті, він – мужчина і повинен навчитися відповідати за власні вчинки.

Мені дехто натякає, що я поступаю нечесно щодо цих людей. У чому моя «нечесність» – не знаю. Чоловік же мене зрадив і легко відступив від стосунків зі мною. Тож його батьки – чужі люди для мене. Подружки підбивають, що пора закінчити родичатися з батьками, син яких поступив зі мною дуже підло.

Врешті, я й сама відчула, що хочу якомога швидше закінчити цю історію і забути про цих людей, немов їх не було в моєму житті. Захотіла навести лад, і вимести зі свого життя цей бруд. Чомусь не віриться, що його батьки не були в курсі синової зради.

Вчора зненацька до мене з’явився ексчоловік. Почав просити вибачення. Але мені після цієї історії чомусь стало неприємно з ним спілкуватися. Дала тиждень на виселення. Речі його виставила! Ще тиждень і поставлю крапку.

Як би ви поступили на моєму місці?