Вирішила зняти кімнату у пенсіонерки, щоб заощадити. Заради цікавості я подивилася, що лежить на бабусиних полицях в холодильнику. Те, що я побачила, мене дуже здивувало.

Моє ім’я Мирослава, я народилася в маленькому селищі в Житомирській області. Нещодавно я почала вчитися в Житомирі. Моя сім’я небагата, у мене є ще двоє братів, які молодші за мене, на них витрачається багато грошей, так що жити я вирішила в трикімнатній квартирі в однієї бабусі.

У гуртожитку мені не сподобалося, я не могла вчитися в такій гучній атмосфері. Пощастило, що я швидко знайшла кімнату, а ще квартира була прямо біля мого коледжу. Я могла заощадити на проїзді. Зрештою, доводиться економити, а ще хочеться колись порадувати себе походом в кіно або ще чим-небудь.

Подруги говорили мені, що не можна наймати житло у бабусь, що від них одні проблеми та обмеження. Що жінки похилого віку забороняють шуміти, чіпати посуд, водити друзів і ще багато іншого. Але у мене ситуація склалася інакше. Жінка, у якої я зняла кімнату, була дуже приємною людиною. Вона розповіла, що їй довелося пустити до себе мешканця з огляду на мізерну пенсію і постійно зростаючі рахунки за комуналку. Вона виділила під мою їжу у своєму холодильнику окрему полицю. Ми домовилися, що платити я буду десятого числа кожного місяця.

Одного разу я подивилася, що лежить на бабусиних полицях в холодильнику. Було цікаво, як вона виживає на ті копійки, які їй платять як пенсію. Те, що я побачила, мене дуже здивувало. Холодильник був сповнений всякими смаколиками. Були акуратно розкладені м’ясо і фарш, риба, різні овочі та фрукти, багато зелені. Шафки на кухні були заповнені крупами та макаронами, в коморі стояв великий мішок картоплі. Багато чого можна приготувати з такого набору. Я була в шоці. Звичайно, мені батьки часто підкидали грошей, але все ж мені вічно ні на що не вистачало. А тут таке багатство!

Увечері ми з бабусею пили чай, і я вирішила дізнатися у неї, як так виходить, що при дуже маленькій пенсії вона змогла купити стільки їжі, та ще й залишаються гроші для оплати комуналки.

Старенька посміхнулася і розповіла мені, що непросте життя її навчило рахувати кожну копійку і чітко планувати всі витрати. Вона купує багато консервів на акціях за раз. Наприклад, з консервованої риби можна зварити дуже хороший суп. Раніше дача була, там зелень вирощувалася. Зараз дачі немає, але в сезон можна дешево закупитися на ринку і заморозити або законсервувати, щоб залишилося на потім. З банок можна коли завгодно щось смачне з’їсти. Для смаження бабуся свинячий жир бере, тримає його в морозильнику. Він копійки коштує, а все на ньому таке смачне і ситне виходить.

Замість кускового м’яса бере обрізки та пропускає їх через м’ясорубку, щоб вийшов фарш. Його можна багато для чого використовувати: для випічки або пельменів, наприклад. Рибу вибирає річкову, яка на порядок дешевше, ніж морська, обробляє і все в справу пускає.

Якщо є на прилавках акції на крупи, бере якомога більше, в запас.

Так і виходить, що холодильник і всі шафи заповнені. Єдине, що купується не в запас, а регулярно – це хліб, молоко і цукерки всякі. І то, якщо є її улюблені трюфелі шоколадні на акції, відразу бере кілька кілограм, щоб потім не довелося купувати дорожче.

Послухала я це все і захопилася. Моє покоління зовсім інакше ставиться до грошей, ми не привчені так чітко все підраховувати, планувати бюджет так розумно. Я багато чому навчилася у бабусі. Хіба мало що чекає мене в житті, потрібно вміти крутитися і виживати, навіть коли грошей зовсім мало.