Віра, моя молодша сестра, з дитинства була несерйозною, з вітром в голові. Мама завжди пророкувала Вірі «велике майбутнє» – звабити чоловіка багатого і добре влаштуватися в житті. Завдання Віра виконала – знайшла «папіка», готового забрати Віру з її мамою в сите безбідне життя. Тільки в цьому житті місця для Аліси, моєї племінниці, не було. «Папік» навіть не знав, що у його обраниці є дитина. І її відали мені.

Віра, моя молодша сестра, з дитинства була несерйозною, з вітром в голові, дівчиною. Хлопчики, помади та танці – коло інтересів у неї визначилося ще в школі, і з роками туди додався тільки алкоголь.

Поки я вчилася і зі шкіри геть лізла, намагаючись закінчити інститут з червоним дипломом, Віра ходила по клубах, балувалась випадковими зв’язками та з’являлася вдома від сили раз в тиждень. Мама завжди пророкувала Вірі «велике майбутнє» – звабити чоловіка багатого, тим самим, добре влаштуватися в житті.

Віра мамині наполягання вбирала, як губка. Я тоді тільки закінчила інститут і мене взяли на повну ставку в фірму, де я підробляла під час навчання. А Віра, навчаючись на третьому курсі, взяла академічну відпустку через те, що чекала дитину. Як не дивно, від переривання її відмовила мама.

Життя Віри перетворилося на пекло: мама не пропускала нагоди вколоти дочку якомога болючіше. Адже по її планам, Віра повинна була «взяти на пузо» якого-небудь товстосума, а не на студентській вечірці незрозуміло від кого. «Незрозуміло хто» виявився досить милим хлопчиком Сашком, закоханим в мою сестру з першого курсу. Він був приїжджим, з небагатої сім’ї, але з великими планами на життя. Природно, на поріг до дитини його ніхто навіть не пустив.

Я зняла квартиру поруч з роботою, і моє життя перетворилося в дім-робота-дім, як і більшості людей на цій планеті. Віра, прийшовши в форму після народження дитини, знову вирушила на пошуки багатої «кам’яної стіни». Завдання своє Віра виконала – знайшла «папіка», готового забрати Віру в комплекті з її мамою в сите безбідне життя.

Тільки в цьому житті місця для Аліси, моєї племінниці, не було. «Папік» навіть не знав, що у його обраниці є дитина. Алісу привезли до мене додому, в комплекті з дарчою на мамину квартиру, в якості моральної компенсації.

– Якщо що – повернеш квартиру. – видала мама мені своє напуття і відбула в Італію, в компанії Віри і її чоловіка, Владлена Аристарховича, власника заводів, газет і пароплавів.

Аліса ходила в садок. Вона майже і не помітила, що мама зникла з її життя. Кмітлива дівчинка відразу прив’язалася до мене, а мої вечора були не такими самотніми. Так і жили б удвох, якби не Саша, що довідався про те, що мати його дитини кинула його дочку.

Саша не бачився з Алісою, йому було заборонено. Але, однак, в поштову скриньку він регулярно підкидав конверти з грошима на дочку. Я не бачила причин, що перешкоджають спілкуванню Аліси з татом. Якщо мати дитину кинула, то хоч батько повинен бути – розсудила я і познайомила дівчинку з її татом.

Дівчинка була в захваті – всі маленькі дівчатка в захваті від татусів, які їх балують. Саша проводив з донькою весь свій вільний час. На тлі турботи про Алісу ми зблизилися. Наше рішення жити разом – було досить логічним. Взаємна симпатія, турбота про дитину, спільні інтереси – між нами не було тієї міфічної «іскри», це був спокійний вдумливий вибір.

Коли Алісі виповнилося шість, прийшла пора задуматися про те, як через рік оформляти її в школу. Я не була її опікуном, Саша офіційно не був батьком. Я подзвонила Вірі. Її відповідь була простою:

– Роби що хочеш, тепер вона – твоя турбота. У мене буде дитина. А цю можеш залишити собі.

Ми з Сашком розписалися і він пішов до суду, відвойовувати дочку у Віри. Його визнали батьком, Віру – поганою матір’ю, і позбавили її батьківських прав. Вірині інтереси в суді представляв адвокат, який діяв за дорученням. Він говорив її словами:

– Мені не потрібна ця дитина, хоч в дитбудинок її здайте.

Коли Аліса пішла до другого класу, я її удочерила. Ми з Сашком чекали спільну дитину. На самому початку я писала, що Саша – досить амбітна молода людина. Він поставив перед собою мету і йшов до неї. У нього була хороша посада з великими перспективами. У грошах ми не потребували. Паралельно з роботою, Саша шукав інвесторів для відкриття своєї справи – щось пов’язане з комп’ютерними технологіями, я не особливо розбираюся.

Ми жили життям звичайної сім’ї – Аліса називала мене мамою, душі не чула в молодшому брату, а Саша носив всіх нас на руках. Повернення мами з Вірою було як грім, серед ясного неба. Вони з’явилися, як ні в чому не бувало. Мама не встежила за Вірою і моя не дуже розумна сестра наставила гіллясті роги Владлену Аристарховичу. «Папік» не став терпіти подібної зневаги та неповаги з боку дружини і дав їй стусана під п’яту точку, відібравши дитину.

Молодший син Віри мав громадянство, як у тата, і був громадянином Італії. У безробітної жінки без громадянства і власності не було ніяких шансів на опіку над сином. Це була своєрідна карма: Віра кинула одну дитину – у неї забрали другого, народженого для викачування аліментів у разі розлучення.

Віра з мамою повернулися на батьківщину, як побиті собаки. Вони постійно сварилися, мама звинувачувала мою сестру в сказі, а сестра горювала тільки про втрачені гроші – молодша дитина її абсолютно не цікавив, як і старша дочка. Вони попросилися пожити, йти їм було нікуди. Мама відразу завела розмову про повернення квартири.

Ми домовилися зробити так: ми з чоловіком шукаємо собі квартиру, як тільки купуємо її, я відразу повертаю квартиру мамі. Аліса забула Віру, а офіційно її мамою була я. Я поговорила з сестрою, щоб вона не лізла до моєї дочки. Віра фиркнула:

– Боляче треба. Я ще молода, можу знайти нормального мужика. Подобається – виховуй.

Побачивши, ким став мій чоловік, мама почала вимовляти Вірі:

 – Яка ти дурна, дивись якого мужика прогледіла. Жила б зараз, ні в чому не потребувала. А сестра твоя дивись, яка хитра – прибрала до рук безхозного.

Віра почула в словах матері зовсім інше. Вона задумалася і вийшла на стежку війни:

– Ти захопила мою дочку і мого мужика. Я їх поверну. – заявила вона мені.

У той же день ми з Сашею і дітьми переїхали в орендовану квартиру. Ми вже знайшли підходящий варіант для покупки, треба було трохи почекати, поки продавці зберуть всі довідки та папірці.

Віра дзвонила Саші кожен день. Вона чатувала мого чоловіка після роботи, а мою дочку – після школи. Аліса знала, що я – її тітка, пропозиція називати мене мамою надійшло від неї. Моя дочка була зачарована красивою стрункою мамою. Віра розповіла їй казку про злу розлучницю-сестру, що не дає батькам маленької принцеси бути разом. У мій дім прийшла біда.

Саша метався між жінкою, яку він досі любить і мною, тією що ростила його дітей. Аліса влаштовувала сцени, вона хотіла до мами. Чоловік ходив сам не свій, постійно огризався – на роботі у нього з’явилися проблеми, конкуренти випустили схожий додаток прямо напередодні релізу його дітища. Один молодший синочок був маленьким острівцем стабільності.

Квартира була куплена. Раніше я чекала цього дня з завмиранням серця і надією, а він став для мене початком кінця: Саша купив мені квартиру, відмовився від прав на неї і пішов до Віри, забравши Алісу. Я подала на розлучення. Віра хвалилася, що її сім’я повернулася до неї. Мама дзвонила і вимагала від мене залишити Сашу з Вірою в спокої:

– Пожила її життям і вистачить. Не лізь до них, твоя сестра заслужила щастя.

А я ні? Я його не заслужила? Саша прекрасно знав, що моїй сестрі він не потрібен, що їй не потрібна Аліса. Вірі потрібні тільки гроші, і нічого, крім грошей. Радість Віри з мамою тривала недовго – інвестори мого колишнього чоловіка вимагали повернення грошей. Мама з моєю сестрою задумалися: чи варто чекати закінчення Сашиної чорної смуги або варто знайти для Віри когось більш перспективного.

Вони зупинилися на другому варіанті. Віра знову з легкістю викинула зі свого життя Алісу з Сашком. У Саші вистачило нахабства розраховувати на примирення зі мною:

– Алісі потрібна мама, ти ж любиш нас. Прости, ми думали – вона змінилася.

Мамі вистачало нахабства вимагати від мене її квартиру:

– Вірочка вирішила відкрити свою справу, їй потрібен стартовий капітал, ми вирішили розміняти квартиру. Переписуй, ти обіцяла.

Я пам’ятаю. Але я обіцяла повернути квартиру до того, як вони цинічно розтоптали мою сім’ю: позбавили мене чоловіка і дочки, відібрали батька у мого сина. Я їх виставила на вулицю. Просто продала квартиру, надавши покупцям право самим виселяти прописаних там осіб. Мені плювати, як вони будуть жити. Нехай Віра заробляє на життя тим, що вона вміє найбільше, а мама нехай буде її касиром.

На гроші від продажу квартири я відкрию маленьку студію масажу – нам з сином на життя вистачить.