Так вже вийшло, що Дмитро Іванович одружився з дівчиною, якій було всього 18 років. А йому … далеко за тридцять. Досить двояка ситуація. Одні кажуть – ось, мовляв, знайшов собі молоду. А насправді сам собі наречену виховав

У Дмитра Івановича сьогодні великий двоповерховий будинок, машина іноземного виробництва, досить перспективна робота. Як би, завидний наречений. По телевізору взагалі кожен день показують зірок культури, у яких дружини в два і навіть три рази молодше. І нічого, всі задоволені.

А Наташка його буквально вчора закінчила школу. Виходила заміж по любові. Це далеко не таємниця. Хоча, звичайно, деякі заздрісники говорили, що зазіхнула на забезпеченого чоловіка. Але ті, хто знає, як так вийшло, що Дмитро Іванович одружився з Наташкою просто розуміюче промовчать.

Їде Дімка на мотоциклі, як назустріч йому вибігає дівчинка в одних колготках і галошах, щось кричить. Дімка зупинився, щоб дізнатися, що трапилося:

– Тато мамку в лазні закрив! – кричить дівчинка. Дімка зіскочив з мотоцикла. Біля будинку лежить в дугу готовий тато, а у віконце лазні тарабанить мати дівчинки. Дімка відкрив двері. Жінка плаче. Виявилося, що її благовірний після роботи добре прийняв, дружину загнав в баню, закрив, а сам відключився.

– Як тебе звати? – запитала дівчинка

– Дімка я. А тебе?

– А я Наталка.

Через тиждень, коли Дімка був в магазині, несподівано в черзі його хтось схопив за штанину. Це була Наталка:

– Дімка! – крикнула вона. Дімка заусміхався і купив їй морозиво. А наступна їхня зустріч була досить сумбурною. Дімка також їхав на мотоциклі, як побачив, що по галявині біжить Наталка, а слідом за нею з батогом біжить її батько. Дімка зістрибнув з мотоцикла, підбіг, вихопив у чоловіка хлист, Наталка втекла.

– За що ти її?

– Для профілактики! – зло відповів чоловік і замахнувся на Дімку. Дімка відскочив і скрутив п’яницю.

– Ще раз на неї замахнешся, – прошипів Дімка, – я тебе закопаю.

Він зайшов в огорожу, там плакала Наталка, її заспокоювала мати.

– Він у вас завжди такий?

– Ні, не завжди, тільки раз в тиждень.

– Я буду ходити і вас провідувати, – пообіцяв Дімка.

І Дімка ходив. Так вже йому запала в душу ця маленька Наталка. Він потім її і на 1 вересня водив, і в місто на ялинку возив, і в театр. А потім Дімка поїхав на заробітки на Північ. Спочатку Наташі писав листи, а потім загубився десь. Років через сім повернувся в село. В першу чергу – до Наталки, щоб дізнатися, як там вона. На ґанок вийшла молода дівчина. Побачивши Дімку, вона заплакала. Цілий вечір вони сиділи, а вона йому розповідала, скільки всього їй випало після того, як Дімка поїхав. Вона тепер зовсім одна, живе з бабусею.

На наступний день Дімка взяв її з собою в місто, щоб купити їй гарного одягу, бо дівчина вже ходила в 10 клас, а одягалася на останні гроші. А потім возив її в місто і в театр, і на концерти. Залишився Дмитро жити в селі. Знайшов роботу неподалік. Були гроші, а тому купив собі великий будинок і хороший автомобіль. Ну, і вирішив Дімка Наталку більше ніколи не кидати. Як кажуть в народі: «Сам собі виховав наречену».