Так склалося, що на всі свята ми з чоловіком і маленьким сином йдемо до чоловікових батька й мачухи.Кличуть нас в кінці вечора на сніданок – доїдати це все. «Олів’є» – на сніданок, ви собі таке уявляєте?Це що таке взагалі?

Так склалося, що на всі свята ми з чоловіком і маленьким сином йдемо до чоловікових батька й мачухи. У них квартира більша, трикімнатна, є де і дорослим посидіти, і дитині погратися. З ними ще живе молодший брат чоловіка, студент. Ото і вся наша традиційна компанія.

І кожного разу – одне й те саме: свекор рано йде спати, зрозуміло чому, а ми ще сидимо, не знаючи, про що вже навіть говорити. Але коли я пробую щось змінити – залишитися, наприклад, вдома, самим кудись піти чи до нас друзів запросити, – куди там, всі так ображаються! Тому я вже й не пробую.

Спілкуємося з друзями та моїми рідними не у свята, а так, без приводу, просто збираємося, коли хочеться. Та от, хотіла розповісти про посиденьки у чоловікових батька й мачухи.

Скільки вона всього завжди готує – це просто щось. Ну навіщо? Стільки грошей, часу, сил не все це йде, а воно ну точно не треба! От пішли, на приклад, позавчора на річницю їхнього розпису: одружилися свекор і чоловікова мачуха офіційно 5 років тому. Вирішили посидіти родиною, шашлички зробити.

Так вона до шашликів стільки всього ще наготувала, що стіл ломився, а самі шашлики сумували у кутку, всіма забуті.

Соління, «Крабові палички», «Олів’є», пюрешка, квашена капуста… Ну яка людина при здоровому глузді ставить на стіл до шашликів квашену капусту, скажіть? Це просто нестерпно. І це все – не тарілочками, а такими мисками! Всі сидять, наче кулі, наїдені так, що поворухнутися не можуть…

Я вважаю, що овочів-гриль і свіжого салату було б досить до шашликів!

Кличуть нас в кінці вечора на сніданок – доїдати це все. «Олів’є» – на сніданок, ви собі таке уявляєте? Це що таке взагалі?.. Тут ніякого здоров’я не вистачить!

Ну а потім вона завжди всі недоїдки складає нам з собою – два відра недоїдених салатів по судочках, шматки тортів, що залишилися,
шашлики, картоплю… Мало того, що воно вже не свіже, але ж ще і якої якості – з найдешевших продуктів, жахливого смаку…

Крім чоловіка такого у нас ніхто не їсть, та і він не все. Тормозками на роботу те брати – тільки позоритися серед колег. Дитині я тим
більше таке не дам.

Тому, звичайно, майже все ми викидаємо в контейнер перед своїм будинком. І так – кожного родинного свята…

Я це все до чого? Ну люди, переставайте вже бути заручниками дурних “совкових традицій”! Ну чому ви за них так тримаєтеся?..

Автор – Олена