Сліпа бабуся

З абсолютно сліпою бабусею я познайомилася випадково прямо на вулиці. Було це так. Я здала дитину на кілька годин в приватний дитячий сад, а сама в цей час прогулювалася неподалік.

І тут бачу, мені назустріч йде старенька бабуся з паличкою, якою вона постійно простукує, як ніби промацує землю. В одному з місць вона раптом загальмувалася. Я підійшла до неї дізнатися, чи все в порядку, і чи не потрібна їй допомога. Бабуся зраділа і сказала, що йде в супермаркет купувати продукти. Я сказала: «Давайте я вас проведу.» Вона з радістю погодилася. Я взяла бабулю під руку, і ми пішли.

Як виявилося, вона зовсім нічого не бачить. Цілковито. Повна темрява. Але проте регулярно, хоч сніг, хоч дощ виходить на вулицю і відвідує магазин, який розташований у двохстах метрах від будинку, а іноді навіть ходить через дорогу в аптеку за ліками. Мене здивувало, що абсолютно сліпа людина так вільно переміщається по вулиці міста-мільйонника, де кругом небезпеки, зокрема, зовсім поруч дорога. А вдома у бабусі чоловік, але він вже погано переміщається – болять ноги, тому абсолютно не виходить з дому, зовсім ніколи.

У жінки двоє дітей, які періодично її відвідують і дзвонять, але живуть окремо. Цей факт мене теж, чесно кажучи, здивував. Якби у мене була сліпа мати, невже б я не взяла її до себе, щоб доглядати за нею і самій ходити в магазин. Мені здалося це дивним. Бабуся не сумує, вона знає дорогу від будинку до магазину як свої п’ять пальців: кожну ямку, кожен бордюр, кожен паркан вздовж дороги. Все це «промацано» нею за багато років ходінь в магазин. І навіть соціальний працівник, за її словами, їй не потрібен. Сама справляється. Готує і прибирає вдома теж сама без будь-якої сторонньої допомоги. Треба ж так!

Ми дійшли з бабусею до магазину. Зайшли всередину. Працівники супермаркету її добре знають. Продавці допомагають підібрати продукти, закидати в візок і довезти візок до каси. Але в цей раз в покупці продуктів допомагала їй я. Бабуся сказала, які саме продукти потрібні. Ми разом отоварилися і пішли на касу. Потім я допомогла донести їй все куплене до будинку.

Я зустрічала цю бабулю потім ще два рази та обидва рази допомагала їй дійти до магазину і купити все необхідне.

Адже ось як буває. Людина абсолютно не бачить, а намагається не замикатися в будинку, в чотирьох стінах, проявляє активність, радіє життю, тому після цієї зустрічі мій погляд на життя незрячих людей кардинально змінився. Якщо раніше я вважала, що без зору неможливо існувати, краще померти, а, виявляється, люди живуть, та ще й радіють цьому невидимому життю …