Розмова була непогана, Катя щиро раділа зустрічі. Поки не заговорили про гроші.
Побачення Кості та Каті мало відбутися в сквері. Катя вічність назад в останній раз ось так гуляла без конкретної мети. Костя виявився цікавим хлопцем, з ним було про що поговорити, хоча на багато питань Каті, він давав вельми ухильні відповіді. Це насторожило дівчину, але не настільки сильно, щоб перервати побачення.
Однак поступово вони замерзли – на вулиці все-таки була зима, – і Костя сам запропонував зайти куди-небудь і попити кави, щоб зігрітися. Катя вирішила, що це хороша ідея. У кафе вона взяла кави з чизкейком, Костя ж попросив у офіціанта цілу вечерю, що включає навіть салат.
Розмова була непогана, Катя щиро раділа зустрічі. Поки не заговорили про гроші.
– Я вмію збирати, та й заробляю непогано. Але я такі питання з чужими принципово не обговорюю. Вже вибачте, але ви поки що саме чужа для мене, – заявив Костя.
– Я й не цікавилася вашими грошима, – зауважила Катя.
У Каті самої завжди все було в порядку із грошима. Вона не те щоб була особливо заможною, але на себе їй грошей завжди було достатньо. Крім основної роботи, вона займалася улюбленою справою, яка теж давала їй певний дохід.
– Пропоную розділити рахунок порівну.
Катя здивувалася цій пропозиції. Одна справа, якби Костя захотів, щоб вона самостійно заплатила за те, що замовила. Але ділити чек ось так, коли їх замовлення стоять абсолютно по-різному …
– Нехай кожен заплатить за себе, я не проти.
Покликати дівчину випити кави, а потім пошкодувати грошей – це некрасиво. Тим більше що і ціна невелика. Ось що подумала дівчина.
Коли вони зібралися йти, Костя сказав:
– Хочу вас проводити.
– Дякую, але у мене машина недалеко припаркована, – сказала Катя. Звати цю людину в гості їй зовсім не хотілося.
– А вам в який бік?
Коли Катя відповіла, чоловік підбадьорився.
– Може, ви мене підкинете? Я живу практично по дорозі, – він назвав район, який, дійсно, був поруч. Але все ж до нього треба було проїхати досить пристойну відстань.
Катя була зовсім не рада думці, що доведеться робити гак. Крім цього, спілкуватися з Костею далі зовсім не хотілося.
– А я чужих не вожу. Вибачте, але ви поки що саме чужий для мене.
Вірним чи був її вчинок?
