Родичка влаштувала донці весілля, взявши позику в банку. Віддавати нічим і просить в мене допомогти. Я погодився допомогти, але висунув умову.Вона відмовилася. 

А ті гроші, що родичка взяла на весілля можна вкласти в нерухомість. Адже молодятам квартира стане в нагоді куди більше. Тут пострибали-потанцювали, гроші витратили і тепер не знає як віддавати. Не розумію їхню логіку.

Якби я одружувався на місці молодят, то сказав би своїм і батькам майбутньої дружини, щоб не гаяли грошей, а краще в житло вклалися. Але швидше за все вона або їх донька хочуть похвалитися перед людьми. Іншого пояснення цьому у мене немає.

Та й в принципі після одруження живуть в орендованій квартирі. Але зате тепер вони знають, що відсвяткували весілля ніяк не гірше від її подруги. Це було взимку. Ми якраз поверталися з дитиною додому, як тут зателефонувала родичка. Мені було ніколи, і обіцяв передзвонити пізніше.

Родичка – Так!

Я – Як і обіцяв, передзвонив.

Родичка – Молодець! Моя донька вийшла заміж.

Я – Вітаю!

Родичка: – Дякую! На це весілля було взято гроші в кредит. Частину повернула. А зараз у мене проблеми. Можеш допомогти?

Я: – ааа…

Родичка: – Та ну тебе, виручи! Твоя мама говорила, що ти тепер пристойно заробляєш. Це означає, що допомогти з грошима тобі не важко буде.

Я: – Ну і скільки треба?

Родичка: – Частину я віддала, залишилося сто тисяч гривень. Допоможеш бідній родичці?

Я – А що донька?

Родичка: – не зрозуміла.

Я: – Весілля ж для неї. Нехай допоможе.

Родичка: – У них зараз немає. Вони і так платять за орендоване житло, та й ще дитина скоро з’явиться. Звідки у неї такі. Якщо не довіряєш, можу і розписку написати.

Я: – Гаразд, допоможу. Були деякі заощадження, правда їх недостатньо. Візьму ще у друзів і виручу її, так вже й бути.

Родичка: – Правда?

Я: – Так. Тільки є одне але.

Родичка: – І яке?

Я: – Будемо оформляти твою розписку у нотаріуса. Відсотки брати не буду. Віддаси стільки скільки взяла.

Родичка: – Що?! У нотаріуса ?! Ти що не довіряєш мені?

Я: – Довіряю. Але хочу підстрахуватися. Сума немаленька. В мене сім’я. Ризикувати не хочу.

Родичка: – Я не згодна! Ніколи б не подумала, що ти такий… Може, без нотаріуса обійдемося? Ми один одного стільки років знаємо. Я тебе не обману, чесне слово. У мене рука не підніметься обдурити не чужу людину.

Я: – Або так чи ніяк

Родичка: – Ну ти і скнара

І образи на мою адресу і адресу сім’ї, а після поклала слухавку.