Провідна неділя: традиції, прикмети та правила поведінки у цей день

Щороку в першу неділю після Воскресіння Господнього в Україні вшановують душі померлих. Цей день у народі називають Провідною або Поминальною неділею. У цей день люди, котрі втратили своїх рідних та близьких, відвідують їхні могили на кладовищі та моляться за упокій їхніх душ.

Провідна неділя: традиції та звичаї

Існує вірування, що на Великдень Всевишній відпускає душі усіх померлих на землю, тож наступний тиждень після Паски називають поминальним. Протягом поминального тижня потрібно щиро молитися за душі померлих, аби їхня подорож пройшла добре.

Впродовж цього тижня люди зазвичай виставляють на вікна запалені свічки – це робиться для того, щоб душі померлих рідних могли знайти шлях до своїх домівок. Також кладуть декілька крашанок та паски для небіжчиків, щоб вони не були голодним на тому світі.

У Провідну неділю душі небіжчиків вже повертаються назад на небо. Тому рідні й приходять на цвинтар та прощаються з померлими родичами.

Слід зазначити, що традиція таких проводів з’явилася задовго до християнства та має язичницьке коріння. В давні часи люди поминали своїх рідних та близьких навесні, в період, коли відновлювалась уся природа. За народним віруванням, поминання родичів мало залучити батьків та дідів до так званого життєвого колообігу «життя – смерть – життя».

Спочатку церква засуджувала Проводи та закликала викорінювати подібний звичай. Проте з часом Провідна неділя стала невід’ємною складовою церковних поминань.

Заупокійну службу проводили не тільки у церкві, а й на кладовищі, біля кожної могили. Також освячували хліб і коливо (спеціальну страву цього обряду) як частину поминального обіду. Сама ж поминальна трапеза з душами покійних родичів мала неабияке значення. За народними віруваннями, вона додавала людям упевненості у продовженні роду людського, а небіжчикам дарувала вічний спокій.

Провідна неділя: як готувалися до цього дня

Готуватися до Провідної неділі необхідно було завчасно. Потрібно було навести лад на могилках покійних: за потреби оновити хрест чи пам’ятник. Адже занедбати могилу небіжчика означало зганьбити усю родину! Слід також відзначити, що в Україні на могилах висаджували кущі калини, барвінок, вербу або хвою.

На поминальний обід потрібно було готувати страви, які полюбляв небіжчик. Наші пращури вважали, що таким чином вони задобрять духів та прикличуть добрі сили. До того ж, вкрай важливим було, щоб під час трапези в оселі панувала спокійна атмосфера.

Поганою прикметою вважалося здіймати галас та сваритись у цей день. На того, хто порушував спокій в оселі, чекали клопоти, безлад та неприємності увесь рік.

Народні прикмети у Поминальну неділю

Чимало людей, передусім старше покоління, вірить у народні прикмети та повір’я, з якими пов’язаний цей день. Тож пропонуємо і вам ознайомитись із найбільш відомими з них:

1. У Провідну неділю молодим неодруженим людям, у яких не було пари, не дозволялось брати участь у поминальному обіді. Це робилося, щоб не відвернулася вдача і вони могли створити сім’ю цього року.

2. У цей день жінки обмивали ікони свяченою джерельною водою, щоб у родині усі були здорові й покращився матеріальний стан. Потім цією ж водою умивались усі члени сім’ї – вірили, що вода з ікони зміцнить здоров’я та принесе достаток.

3. Вважалося, що прочитані у цей день вранішні молитви до Всевишнього й до померлих рідних подарують вірянам довге й щасливе життя.

4. Якщо на Провідну неділю дощить – значить, плаче одна з душ, яку Господь не відпустив до рідних через земні гріхи.