Почуття дітей, що забирають жити до себе літніх батьків
Важко уявити, наскільки важливу роль відіграє мати в житті людини. І часом ми не до кінця розуміємо, як сильно батьки потребують нас, своїх дітей. Особливо коли мама або тато знаходяться на порозі старості.
Комусь догляд за літніми батьками здається тортурами. А для когось це майже як ковток свіжого повітря і новий сенс у житті. Саме так сталося з героїнею сьогоднішньої історії – письменницею Мілою Міллер. Її жалісну розповідь ми знайшли на просторах інтернету, за що їй дуже вдячні! Хочемо поділитися знахідкою з вами.
МАТИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
«Забрала до себе жити маму. Назавжди. Нічого заздалегідь не вирішуючи, просто одним днем, з одним пакетом. В пакеті – колготки, капці з написом «кращій бабусі на світлі» (подарунок моїх дітей), теплий халат з сорочкою і чомусь наволочка. Мама пакет збирала сама.
Тепер у мене вдома вже три тижні живе старенька дівчинка років чотирьох. Худенька, з білосніжною Гулькою на голові, в бавовняних колготках гармошкою на щиколотках. Вона гуляє по коридору, дрібно човгаючи теплими капцями, обережно зупиняється біля порога і високо підіймає ноги, переступаючи невидимі перешкоди.
Посміхається собаці в коридорі. Чує невидимих людей і розповідає мені щоденні новини від них. Соромиться і багато спить. Акуратно кусає шоколадку (я весь час їй підкладаю в кімнату шоколад) і запиває чаєм, притримуючи чашку двома руками – одна рука тремтить.
Страшно боїться загубити з тонкої руки обручку, весь час її перевіряє. Я раптом бачу, яка вона старенька і безпорадна. Вона просто відпустила себе, розслабилася і перестала грати у дорослу. І довірила повністю, абсолютно, у всіх дрібницях своє життя мені. І найголовніше для неї – коли я вдома. Вона так полегшено видихає, коли я входжу з вулиці, що я намагаюся надовго не йти.
І я знову щодня варю суп до обіду, як дітям в дитинстві, знову на столі з’явилася вазочка з печивом.
Нове життя
Що я відчуваю? Спочатку – жах. Вона була самостійною, всі три роки після батькової смерті хотіла жити одна. Я її розумію – вперше в житті, у свої вісімдесят мама робила те, що хоче сама. Цей триклятий вірус зламав мою маму – два місяці вдома зробили свою справу і психіка рухнула. Зараз я відчуваю жалість до неї, любов і ніжність.
Я прекрасно розумію, якою дорогою ми з нею йдемо. Я дуже хочу, щоб ця дорога була для неї щасливою – з улюбленою дочкою, в теплі та комфорті. З домашніми пиріжками і котлетами. Решта для мами вже не має значення. У мене є тепер вдома дочка вісімдесяти трьох років і я щаслива, що Бог дав мені можливість зробити її захід щасливим, а своє подальше життя – спокійним, без душевних мук.
Мама, спасибі, що ти – у мене. Будь ласка, будь довше … »
Стаючи дорослими, часто люди змінюють життєві орієнтири. Спілкування з батьками йде на другий план, а коли приходить усвідомлення його важливості, може бути занадто пізно. Що може бути дорожче, ніж мати в житті людини? Мабуть, це риторичне питання.
Неодмінно подзвоніть своїй матері та скажіть, як сильно її любите. Просто так, без приводу. Ось побачите, вона зрадіє як дитина …
