Несподівано я зіштовхнулася з чимось від чого відлетіла назад у вітрину, і я боляче вдарилася об неї. Уламки скла посипалися на холодний тротуар. Спрацювала сигналізація. Я підвела очі і побачила чоловіка, на якого налетіла. Ну і це був не кінець

Ця шалена історія трапилася зі мною кілька років тому, коли я була студенткою. Стукаючи гострими підборами по крижаному тротуарі і злегка підтримуючи рівновагу руками, щоб не впасти, повільно але впевнено я йшла до університету.

Мені було вкрай важливо не запізнитися на іспит по машино-будівництву, в іншому випадку, мій злий викладач, Іван Петрович просто з’їсть мене. Пробігаючи повз красиву вітрину магазину, де красувалися фірмові сумки, я раптом помітила одну з них, такої краси я ще не бачила, чудового червоного кольору, з неймовірним ніжним малюнком. Як же вона мені сподобалася, хто б тільки знав! Але звідки ж в мене студентки такі гроші.

Замилувавшись нею я підійшла до вітрини, і навіть затамувала подих. Але потім згадала Івана Петровича і різко повернулася, щоб піти.

Несподівано я зіштовхнулася з чимось від чого відлетіла назад у вітрину, і боляче вдарилася об неї. Уламки скла посипалися на холодний тротуар. Спрацювала сигналізація.

Я підвела очі і побачив чоловіка, на якого налетіла.

– Ви так різко розвернулися, а тут я йшов-біг, – почав виправдовуватися він. – Дівчино, ви як? З вами все гаразд?

– Зі мною все добре, за винятком того, що мені доведеться виплачувати за цю вітрину протягом шести років, а ще мій плащ порвався, і сильно запізнююся на іспит. А зараз ще й міліція приїде, – промовила я, дивлячись на розбиту вітрину.

– Будь ласка, не хвилюйтеся! Адже це моя провина, що ви впали на вітрину! І взагалі не все так погано, як ви думаєте. Хочете я підніму вам настрій? Скажіть тільки як ваше ім’я?

– Карина, — ледь чутно сказала я.

– А мене звати Віктор. І це мій магазин. Я поспішав на роботу, але помітив вас і те як ви дивилися на цю червону сумку! Я вам її подарую за однієї умови, що ви пробачите мені і погодитеся повечеряти зі мною.

І от вже п’ять років, як я дружина власника магазину фірмових сумок, а ту саму червону сумочку я й досі бережу, як талісман нашого щирого кохання.