Не можу пробачити йому знущань, хоч доля покарала його сама

Бувши школяркою, я впритул зіткнулася з поняттям «булінг», про який сьогодні так часто говорять по телевізору або обговорюють на різних форумах. Це сьогодні знущання дітей один над одним називають модним словом «булінг», а ось за часів моєї юності їх можна було асоціювати з сущим пеклом. Мене відвідували найсумніші думки, я закривалася в собі, шукала тисячі причин, щоб не ходити в школу, але зустріч з моїм мучителем була неминучою. Ні, це не дорослий чоловік, а мій ровесник, з яким я вчилася в одному класі.

Цей монстр, на ім’я Олексій прийшов до нас в 7 класі. Він, як і я відрізнявся від однолітків своєю мовчазністю, напевно, саме з цих міркувань нас посадили спочатку за одну парту. Причому мені він здався не просто мовчазним, а забитим і душевно пораненим хлопчиком, тому мені хотілося якось йому допомогти. Я намагалася піти з Льошею на контакт, але він був непохитним. Але в один прекрасний день, абсолютно несподівано для мене, цей мовчун запросив мене на прогулянку. Звичайно, з жалю я не могла йому відмовити, але змушена була, оскільки в цей самий день ми з батьками повинні були їхати за місто на дачу. І з цієї відмови і почалася, мабуть, його якась помста за відмову.

У школі Льоша тепер почав розкриватися зовсім по-іншому і при найменшій можливості влаштовував мені «темну». Одного разу він насипав мені кнопки на стілець, і я з необережності сіла на нього, а далі було ще гірше – він причепив на моє довге волосся жуйку. Прийшовши додому, я довго плакала, намагалася знайти відповіді, чому Льоша так себе веде, а мама знайшла тільки один вихід з мого становища – відвела мене в перукарню, де моя густа копиця перетворилася в миле каре. І на цьому капості від монстра Олексія не закінчувалися.

У День Святого Валентина в школі дівчатка висловлювали свою симпатію за допомогою листівок-валентинок. Залишали на парті того, хто їм подобався. І яке було моє здивування, коли біля моєї парти стояла мила коробочка з запискою – «Тобі сподобається».

Краще б я не відкривала цю коробку, адже в ній була дохла миша. Якщо всі мої однокласники стояли в ступорі над цим подарунком, а у мене почалася істерика, то одному Льоші було весело. Звичайно, я зрозуміла, хто підніс мені такий подарунок. І знову я проплакала всю ніч. Мама, побачивши мої опухлі очі вранці, накинулася з розпитуваннями, але і я не стала мовчати, адже втомилася від нескінченних образ в школі, від глузувань і знущань, в які мене занурив Льоша.

Мама відразу вирушила в школу, щоб поговорити з цим бешкетником, і на мій подив, він навіть вибачився переді мною і пообіцяв більше не чіпати мене, але ненадовго. Схоже, Льоша взяв паузу, щоб приготувати мені черговий сюрприз.

Напередодні новорічних свят у школі намічалася дискотека. Ми з дівчатками вбралися, зробили зачіски і вирушили на танці. Настрій дійсно був на вищому рівні, тим більше в полі мого зору був мій коханий, який не знав про мої почуття, тому мені всіляко хотілося привернути його увагу. Але тут, нізвідки не візьмись в актовому залі з’явився Льоша, який взяв мікрофон і запросив всіх пройти на виставку в коридор.

Ми з дівчатками перекинулися поглядами, але пішли за всіма. І коли я побачила цю «виставку», то хотіла крізь землю провалитися. По всьому коридору, на стінах висіли еротичні фотографії з моїм обличчям. Мені було так соромно, адже з мене сміялися всі і навіть об’єкт мого обожнювання. Я стояла, як укопана в підлогу і потопала в гидоті. Звичайно, це був монтаж, зроблений Олексієм.

Наді мною ще довго сміялися після цього епізоду, і я зрозуміла, що більше так не можу, сама попросила маму перевести мене в іншу школу. І це було правильним рішенням, інакше б моя дитяча психіка не витримала б і трагічних наслідків не уникнути.

Минуло вже більше 10 років з моменту тих пригод. Я успішно закінчила школу і вчуся в магістратурі та дійсно згадую, як страшний сон того Льошу. Хоча потім навіть бачила його на вулиці і намагалася обійти десятою дорогою, але не вийшло, і Льоша кинув мені в обличчя тільки одну фразу:

– Я ж любив тебе, а ти навіть прогулятися зі мною не захотіла. Ти така ж, як і моя мати!

Потім від колишніх однокласників я дізналася, що Льоша догрався, пограбував магазин і тепер сидить в тюрмі. Але мені ні крапельки не було його шкода, адже він отримав по заслугах за всі свої капості.