Маю маму в селі, якій вже 85 років. З нею жив раніше брат, але його діти забрали до себе.А нещодавно Марія подзвонила мені, сказала, що втомилася доглядати чужу людину, просить приїхати до матері. Доглянути її, або забрати до себе. Але нам немає куди її забрати, бо квартира маленька. І в мами жити не зможемо вже, бо там зручностей немає і туалет на вулиці. 

Ми з чоловіком живемо в місті, в маленькій однокімнатній квартирі. Мені 64, а йому 65.

Маю маму в селі, якій вже 85 років. З нею жив раніше брат, але він останнім часом недобре себе почував і його діти забрали до себе в Одесу. Тепер мама залишилася взимку сама. Зараз їй допомагає сусідка Марія, пале грубку, приносить суп поїсти.

А нещодавно Марія подзвонила мені, сказала, що втомилася доглядати чужу людину, просить приїхати до матері. Доглянути її, або забрати до себе. Але нам немає куди її забрати, бо квартира маленька. І в мами жити не зможемо вже, бо там зручностей немає і туалет на вулиці.

Ще багато років тому мама хату переписала на брата, бо він з нею жив з дружиною, обіцяли доглянути батьків. Але невістки не стало 7 років тому, недужого брата діти забрали до себе, а стару бабусю залишили саму.

Я стала шукати в селі якусь жінку, щоб доглядала за матір’ю, бо їхати в село взимку не планую. А родина на мене ображається, люди в селі не розуміють.

Але я сама потребуватиму догляду скоро. Навіщо мені ще стару матір давати своїм дітям? Хіба я роблю щось не так?