Мама живе в двокімнатній квартирі.  А я з дочкою  її чоловіком і внучкою в однокімнатній. Я запропонувала мамі переїхати до мене, а її квартиру віддати внучці. Вона навідріз відмовилася, каже, що звикла жити одна, що зі мною вона не зживеться. Але це ж звичайний егоїзм з її боку. Вона просто почала зустрічатися з дядьком Васильом, і через нього відмовляється відати квартиру.

Моїй мамі 64 роки. Вона вже 15 років живе одна, тата давно не стало. Вдруге заміж мама не вийшла, але останніх років п’ять спілкується з чоловіком свого віку, дядьком Василем. Він кілька днів може жити у неї, а потім на два-три тижні їде до себе додому. Каже, що живе з сім’єю дочки і дуже прив’язаний до онуків, тому й не переїжджає назовсім. Мені так говорила мама, але мені було все одно, яке у них спілкування, аби її це влаштовувало.

У мене життя теж склалося не просто. Я живу в однокімнатній квартирі після розлучення з чоловіком. Моя дочка нещодавно вийшла заміж і народила дитину. Спочатку вони з зятем жили у мене, але після народження дитини нам стало тісно. Тому молоді вирішили, що зніматимуть квартиру, так як більше жити молодим ніде.

Мама живе в двокімнатній квартирі. Я запропонувала мамі переїхати до мене, а її квартиру віддати внучці. Вона навідріз відмовилася, каже, що звикла жити одна, що зі мною вона не зживеться. Але це ж звичайний егоїзм з її боку.

Виходить так, що я буду жити одна в однокімнатній квартирі, мама одна в двокімнатній, а молода родина, до того ж з дитиною, буде знімати житло і платити за нього. Я зателефонувала мамі і сказала, що хоче вона того чи ні, але я переїжджаю до неї, так як я там прописана і за законом половина квартири належить мені.

Мені, на відміну від неї, не байдужа моя дочка. І ось уже два місяці ми живемо разом. Мама не розмовляє зі мною, не дзвонить внучці, хоча до цього у них були чудові стосунки. Мені дуже важко жити в такій атмосфері, але іншого виходу немає. Вчора я попередила маму, що якщо вона буде і далі так себе вести, то я буду орендувати житло, але тоді нехай ні на мене, ні на мою дочку в старості вона навіть не розраховує.

Це сьогодні вона ще й на роботу ходить, і має дядька Василя, який до неї заїжджає, а ніхто не знає, як буде завтра. Та й підозрюю я, що у нього є дружина, тому він і не переїжджає до мами. Бачу, що мама і сама теж про це здогадується. Тим не менше, вона вважає, що я заважаю її особистому щастю. От як так можна, не розумію. Вона взагалі не думає про свою старість.