Кожного разу одне й те саме. Тільки годинник пробив північ, і тут же у дворі з’являється ця сімейка з дитиною і собакою. Собака гавкає, дитина скрипить гойдалками, а батьки весело спілкуються про своє. А я мучуся від марних спроб заснути. Я вирішила поговорити з ними.

До того як в будинку навпроти оселилося це дружне сімейство, у мене ніколи не виникало проблем зі сном. Я буквально могла заснути за одну хвилину. Тепер же мені доводиться мовчки страждати і чекати, поки вони завершать свою чергову нічну вилазку.

Кожного разу одне й те саме. Тільки годинник пробив північ, і тут же у дворі з’являється ця сімейка з дитиною і собакою. Собака гавкає, дитина скрипить гойдалками, а батьки весело спілкуються про своє. А я мучуся від марних спроб заснути, при тому що мені доведеться прокинутися в 6 ранку і відправитися на роботу.

Ось чому люди з дітьми думають, ніби їм все дозволено?

Я абсолютно неконфліктна людина, так що всіляко намагалася уникнути особистого спілкування. Спочатку я сподівалася, що це безумство припиниться само собою. Потім думала, що хтось інший із сусідів владнає проблему. Адже не могло це турбувати одну мене! Але час минав, а ситуація залишалася незмінною. Сімейство насолоджувалося нічними прогулянками, а я щодня боролася з наслідками хронічного недосипу …

Зрештою, сил терпіти це все більше не залишилося. В один день я прийняла тверде рішення про те, що тривати так більше не може. І стала роздумувати над тим, як я можу вирішити свою проблему.

Варіантів виявилося не так вже й багато. Поговорити з батьками дитини самостійно або спробувати викликати представників закону. І оскільки другий варіант обіцяв забрати набагато більше часу і сил на розгляди, я зупинила свій вибір на меншому з двох зол.

Яким же було моє здивування, коли ненависні мною сусіди на ділі виявилися милими та розуміючими людьми! Поговоривши з ними, я з’ясувала, що нічні прогулянки – єдиний час, коли вони можуть зібратися всією сім’єю та обговорити важливі питання. Через специфічну роботу батьків часу на це днем ​​зовсім не залишається. До того ж як вони почали гуляти, дитина часто мала проблеми зі сном.

Ніхто з сусідів не скаржився на шум, тому вони не знали, що комусь заважають. Батьки дитини вибачилися і пообіцяли надалі поводитися тихіше. А через пару днів я виявила, що дитячий майданчик під моїми вікнами і зовсім пустує. Мабуть, сімейство знайшло більш відповідний час для прогулянок. Так що тепер я могла нарешті таки спати спокійно.

Ця історія показує, як часто ми стаємо заручниками власних думок. Як виявилося, вирішити проблему можна було за дві секунди. Але перш ніж це зробити, дівчина самостійно довела себе до критичного стану придуманих нею ж самою образів нахабних батьків розбещеної дитини. А чи траплялося з вами щось подібне?