Близько 4 років тому мама попросила мене дати їй в борг 40 тисяч гривень. Виявилося, моя сестра захворіла і терміново були потрібні гроші.Помаленьку сестра одужала, і все налагодилося. Але борг ніхто не збирався повертати.І як виявилось на лікування пішла набагато менша сума

Мене звуть Юля, і я б хотіла розповісти вам, що у мене сталося на сімейному фронті. Перш за все, думаю, потрібно пояснити, що нам з чоловіком живеться дуже непогано. Нам обом по 35 років, є дочка, 3 роки.

З Яриком ми познайомилися 9 років тому, і це був найправильніший вчинок у моєму житті. Річ у тім, що на той момент у мене були не самі адекватні відносини, але Ярослав закохав мене в себе буквально за кілька хвилин.

Незабаром після знайомства ми почали жити разом. Що мене в ньому вразило, він відразу ж повністю мені довірився, хоча з іншими людьми він поводився досить скуто. Помалу ми відкрили одне невелике діло, в якому навіть мені знайшлося місце. Я нарешті відчула, що можу щось змінити на краще у своєму житті.

Зараз справи у нас йдуть непогано. Завдяки тому, що у нас немає офісу і ми пересилаємо товар людям поштою, навіть зараз, в пандемію, ми можемо отримувати дохід. Не хочу хвалитися, але за весь час нами була куплена трикімнатна квартира в центрі міста і пара нових іномарок. Ну і по дрібниці, звичайно …

Так ось до історії. Близько 4 років тому мама попросила мене дати їй в борг 40 тисяч гривень. Виявилося, моя сестра захворіла і терміново були потрібні гроші. Потрібно сказати, що вона недавно розлучилася з чоловіком і тепер жила з мамою. Дітей у неї не було, тому всі чекали, коли вона знову встане на ноги, а тут таке. Я, звичайно, не без розмови з чоловіком ці гроші дала. Але особисто приїхати до рідної домівки не змогла: було багато замовлень.

Помаленьку сестра одужала, і все налагодилося. Так як з роботою у неї все ще було не дуже, мама щомісяця віддавала мені з пенсії трохи грошей. Самі розумієте, сума була символічною. Я розуміла, що це швидше за жест подяки.

І ось минуло кілька років. Мама пішла від нас. Було дуже боляче, але ми впоралися. Сестра до цього моменту поправила своє фінансове становище, знайшла нового чоловіка і переїхала до нього. Я була дуже за неї рада. Переговоривши з чоловіком, озброївшись квітами і невеликим подарунком, вирішила запросити її ресторанчик.

Віка була не проти, погодилася відразу ж. Прийшовши ми обмінялися подаруночки (сімейна традиція), зробили замовлення і почали розмову. Десь через пів години я почала розмову через яку, власне, і зважилася на цю затію із зустріччю. Я запитала про борг. На що моя сестра тільки округлила очі і здивовано відповіла, що ніякого боргу немає. Що це мама взяла у мене гроші, а не вона. І тому Віка мені нічого не винна.

Після цього вона пішла, втім не забувши забрати з собою мій подарований букет квітів (рахунок теж оплатила я). Я була шокована. Ми знову поговорили з чоловіком щодо тих грошей, але тепер уже він заспокоював мене. Сам сказав, що в глибині душі він давно вже з ними попрощався і тепер це не привід для розладу. Але я ж до останнього була впевнена, що поверну гроші!

Тепер ось, ясна річ, ми не спілкуємося. Ще виявилося, що її ліки насправді стояли трохи дешевше тієї суми, яку мама у мене попросила. Мабуть, гроші були потрібні і без ліків. Але я б віддала їх заради такої справи безоплатно. Чому не можна було сказати мені про це раніше ?!

Сиджу і думаю, що робити. З одного боку, сестра вчинила некрасиво: перевела стрілки на рідну людину. З іншого боку, її ліки справді не настільки дорогі. 26 тисяч, якщо бути точним. Хоча це вже дрібниці. Може, мені знову піти і поговорити з нею, налагодити відносини? Сестра все ж, рідна.